Чорний кіт на даху
Заважає знову.
Поєднав в ефірі ціле місто.
Хоч до березня далеко,
Іній на вусах ще світить,
А я знову через нього не засну.

Я собака по натурі,
Терплю однак
Твої залицяння і нічні м’явканння.
Зрештою, свою дорогу
Вкінці-кінців ти знайдеш
І я напевно не чекатиму!

Не буду кохати тебе,
Не буду кохати тебе уже.

Очі твої зелені
Кажуть, що вже сумують
За чимсь, чого досі не пізнали.
Муркочиш тільки тоді, коли чухаю за вухом.
Молоко п’єш, спиш вдень.

tł. / пер. (Zenona Soyma)

​Czarny kot na dachu
Zakłócenia stwarza.
Łączy się w eterze z całym miastem.
Do marca daleko,
Szron na wąsach świeci,
Znów przez niego nie mogę spać.

Jestem psem z natury,
Toleruję jednak
Twe zaloty i miauczenia nocne.
Jednak swoją drogę 
W końcu znów odnajdziesz,
A ja wiernie nie zaczekam!

Nie będę Ciebie kochać,
Nie będę Ciebie kochać już.

Oczy Twe zielone
Mówią, że już tęsknią
Za czymś, czego jeszcze nie poznały.
Mruczysz tylko wtedy, gdy za uchem drapię.
Mleko pijesz, sypiasz w dzień.