СКРЯБІН - "Люди, Як Кораблі" / SKRIABIN - "Ljudy jak korabli" (Ludzie, jak okręty)


Ja nie twój brat, ty nie siostra moja
i nigdy więcej nie mów mi kto
i czemu jest winny na naszej ziemi
ludzie są jak statki
każdy płynie póki fala niesie
i póki głęboka woda
głęboka i ciemna do samego dna
do samego, samego dna

na głębinie spotykają się tam
tak jakby w morzu miejsca nie było
i trą się burtami aż jęczy ziemia
od zawiści, podłości i zła
ktoś nie dopłynął, bo jemu pomogli
nabrać pełną burtę wody
bo stać się zwycięzcami całej wojny
tak bardzo chcieli oni

A do brzegu cicho fale niosą
poranione dusze tych żywych statków
a od brzegu znowu w morze idą
wierzący i ci którzy prawdę znać chcieli

nasz ocean, on wie więcej niż my
sekrety wszystkie na jego dnie
a my, my chodzimy po nim tak wielcy, mali
ludzie jak okręty
dumnie płyniemy i nikt nie wierzy w to
że od środka zniszczy go zło
i pośród wiatrów nie słychać tego
jak szczury podgryzają nam dno


Я не твій брат, ти не сестра моя
Ніколи не розказуй мені
Хто і в чому є винен, на нашій землі –
Люди, як кораблі
Кожен пливе поки хвиля несе
І поки глибока вода
Глибока і темна до самого дна
До самого-самого дна

На глибині зустрічаються всі
Так ніби в морі місця нема
І труться бортами, аж стогне земля
Від зависті, підлості й зла
Хтось не доплив, бо йому помогли
Набрати повні трюми води
Бо стати героями твої війни
Дуже хотіли вони

А до берега тихо хвилі несуть
Поранені душі живих кораблів
А від берега знову в море ідуть
Ті, хто вірив і правду знати хотів

Наш океан знає більше, ніж ми –
Секрети всі у нього на дні
А ми ходим зверху, великі й малі –
Люди як кораблі
Гордо пливем і не вірить ніхто,
Що ним зацікавилось зло
І серед вітрів ми не чуєм щурів,
Які прогризають нам дно