​PIERWSZA PODRÓŻ NA UKRAINĘ (lipiec 2014)
ПЕРШИЙ РАЗ В УКРАЇНІ (Липень 2014)


Decyzja na tę podróż zapadła z dnia na dzień, a o Ukrainie tak naprawdę nie wiedziałem nic, zanim nie poznałem Iry i Daszy, które przyjechały do Polski na studia i do pracy. To dzięki nim zrodziła się we mnie chęć poznania tej kultury za co jestem teraz im bardzo wdzięczny. Z Wrocławia do Przemyśla dotarłem autobusem, następnie wsiadłem przy dworcu do busa za 2zł i odjechałem na granicę w kierunku Medyki. Na granicy spotkałem jeszcze kilka pań oferujących mi zakup fajek i wódy, idąc dalej minąłem znak „Przejście graniczne” i pamiętam do dziś ten moment, który teraz zawsze mi już towarzyszy kiedy ją przekraczam. To taki moment poczucia „przekraczania granicy” swoich wyuczonych ograniczeń. Następnie wsiadam w Marszrutkę (ukraiński busik), płacę kierowy Hrywny i jadę do Lwowa. Po drodze mijam znak którego w Polsce nie widziałem ,a mianowicie znak mówiący o tym że przez najbliższe 8 km będą dziury - w sumie tych znaków było po drodze jeszcze sporo. Po drodze mijam przystanek, który poznaje się tym że ktoś stoi na drodze i czeka aż coś przyjedzie, jak i niejedną bryczkę zaprzęgniętą końmi. Na dworcu wsiadam w tramwaj, przyznaję że trochę bardzo bujało mnie w nim na boki i wysiadam w Rynku :)


Рішення про ту подорож було прийнято спонтанно, і про Україну насправді нічого не знав раніше, до того як зустрів Іру і Daшy, які приїхали до Польщі вчитись і працювати. Саме завдяки їм виникло в мені бажання дізнатись цю культуру, за що зараз їм дуже вдячний. З Вроцлава до Перемишля я дістався на автобусі, потім знову сів в автобус на станції за 2 злотих і поїхав в бік кордону, до Медики. Там я зустрів кілька жінок, які пропонували мені купити сигарети і випивку, йдучи вперед, я пройшов знак «Border Crossing» і до сьогодні я пам'ятаю той момент, який тепер завжди спливає в пам'яті коли  перетинаю кордон. Це почуття перетину кордону» своїх завчених обмежень. Потім я сідаю на маршрутку, даю водію гривні і їду до Львова. По дорозі минаємо знак, якого ніколи не бачив в Польщі, а саме знак який сповіщає про те, що протягом найближчих 8 км будуть ями на дорозі - таких знаків було ще багато на нашому шляху. Минаємо автобусну зупинку, яку впізнаю по тому що хтось стоїть на дорозі і чекає коли щось приїде, як і багато бичок запряжених кіньми. На вокзалі сідаю в трамвай, признаюсь що трохи кидало мене по сторонам, і виходжу на площі Ринок:)

Poniżej zamieszczam kilka klipów ukraińskiego zespołu "Skriabin" które jak myślę pozwolą wczuć się w temat problemów ukraińskich dróg, w wyjątkowość podróży marszrutką, jak i pokażą Lwów okiem Andrija Kuzmy - twórcy i wokalisty tegoż zespołu. A osobiście przyznam że bardzo polubiłem klimat marszrutek :D

Нижче додаю деякі кліпи української групи «Скрябін», яка, як думаю, співпереживає з проблемами українських доріг, про унікальність подорожі маршруткою і показує Львів очима Андрія  Кузьми - автор пісень і вокаліст цієї групи. Мушу визнати, мені сподобалась атмосфера маршруток:D

SKRIABIN - "Porsze paramera"
СКРЯБІН - "Порш панамера"

SKRIABIN - "Marszrutka"
СКРЯБІН - "Маршрутка" 

SKRIABIN - "To jest Lwów"
СКРЯБІН - "То є Львів"



Moją uwagę jednak najbardziej przykuło niebiesko-żółte pianino, które stało w jednym z części Lwowskiego rynku, a jak się potem dowiedziałem stało się one jednym z symboli Rewolucji Godności na znak protestu. Organizator akcji Markijan Macek grając na nim chciał protestować sztuką i życzliwością na przemoc zastosowaną wobec studentów przez siły bezpieczeństwa w nocy 30.11.2013 na Majdanie. Pomyślałem zatem, że takiego debiutu nie mogę zmarnować i zagram mój ulubiony utwór „Piosenka Księżycowa” którą usłyszałem jak miałem 16 lat. Jej słowa: „kiedyś znajdę dla nas dom z wielkim oknem na świat…” i „kiedyś wszystkie czarne dni obrócimy w dobry żart…” zapadły mi najdosadniej w pamięć, zamarzyłem wtedy, że ja też tak chcę!!! Chcę umieć zagrać ten utwór i chcę znaleźć dla nas dom.. Jak ukończyłem 19 lat przyszedł czas, że zagrałem utwór, dom dla nas jeszcze znajdę, a dziś gram dla Ukrainy :)


Однак найбільше мою увагу привернув  синьо-жовтий рояль, який тоді стояв на площі Ринок у Львові. Вже потім я дізнався що він став одним із символів Революції Гідності. Львівський активіст Маркіян Мацек, граючи на ньому висловлював свій протест  мистецтвом і добротою на противагу насильства над студентам СБУ на Майдані  в ніч на 30.11.2013. Я подумав що такого шансу не можу упустити, і вирішив зіграти свою улюблену пісню «Moon Song», яку я вперше почув коли мені було 16 років. Її слова «колись я знайду для нас будинок з великим вікном у світ ...» і «колись всі чорні дні перетворяться в хороший жарт ...» 
запали мені найбільше в пам'ять, тоді зрозумів для себе, що і я так хочу!!! Захотілось навчитись грати цю пісню, і захотілось знайти для нас цей дім.. 
В мої 19 прийшов нарешті той час коли я вже вмів зіграти цю пісню, будинок для нас ще знайду, а сьогодні я граю для України :)

"Kiedyś znajdę dla nas dom"
"Колись я знайду дім для нас"
 

"Koncert"
"концерт"

Poniżej zamieszczam następnych kilka klipów Skriabina które również myślę dość trafnie pokażą sytuację polityczną i społeczną Ukrainy.

Нижче додаю ще кілька кліпів Скрябіна, які також досить точно відображають соціальну і політичну ситуацію в Україні.

SKRIABIN - "Oszukali"
СКРЯБІН - "Кинули"

SKRIABIN - "Ruina"
СКРЯБІН - "Руїна"

SKRIABIN - "Historia"
СКРЯБІН - "Історія"

SKRIABIN - "Ludzie jak Statki"
СКРЯБІН - "Люди, Як Кораблі"

SKRIABIN - "Suka Wojna"
СКРЯБІН - "Сука війна"

SKRIABIN - "List do prezydentów"
СКРЯБІН - "Лист до президентів"